Праця тваринника передбачає поряд з технічними знаннями наявність знань фізіології тварин, особливостей і умов їх життя, періодів життєвого розвитку, навіть звичок і поведінки. Професії тваринництва об'єднані на подібністю основних ознак предмета праці, з яким взаємодіє людина у процесі діяльності.
Історія розвитку професії:
Відомо, що тваринники вели свою діяльність ще з часів, коли люди змогли одомашнити певні види тварин. В епоху неоліту тваринництво формувалося в тісному зв'язку із землеробством. Приручених тварин використовували як охорону, тяглову силу для санного і колісного транспорту, джерела сировини для легкої (шкіра, шерсть, щетина) та переробної промисловості (віск, кістки тощо). Дещо пізніше з'явилася і верхова їзда, яка вимагала особливої техніки, що виробилася далеко не відразу. Також варіювалися типи утримання домашніх тварин - все це вимагало контролю та виконання допоміжних робіт, чим займалися тваринники. Особливості професії Одне з основних завдань тваринника – забезпечення оптимальних умов утримання та збільшення поголів'я тварин. Фахівець контролює, щоб довірені йому тварини відповідали стандартам конкретної породи. У ряді випадків він асистує ветеринару в рамках проведення огляду та лікування тварини. Основні переваги: актуальність; робота на свіжому повітрі; одержання позитивних емоцій від роботи з тваринами; шанс відкрити свою справу. Недоліки: фізичні навантаження; невеликий заробіток; ненормований робочий день; ризик травматизму внаслідок необережного поводження з тваринами. Ця професія не підходить людям з алергією на шерсть, захворюваннями опорно-рухового апарату, слабким імунітетом, психічними чи нервовими розладами, хворобами серцево-судинної системи.
Обов'язки
Професія включає такі обов'язки: здійснення догляду за тваринами: роздача кормів, напування, чищення, контроль стану здоров'я; вибір відповідних особин для вибою чи продажу; догляд за молодняком, паща або вигул тварин; надання допомоги тваринам у разі тяжких пологів; контроль якості кормів та умов утримання тварин; ремонт клітин чи інших приміщень, де містять с/г тварин; своєчасне збирання продуктів тваринництва; маркування та таврування тварин; проведення санітарних та протиепідеміологічних маніпуляцій: вакцинування, забір аналізів, дезінфекція приміщень та ін.; робота із документацією.
Важливі якості
Необхідні якості, якими повинен мати тваринник: відповідальність; любов до тварин; відсутність гидливості; працьовитість; фізична витривалість; акуратність; пунктуальність; навички командної роботи; уважність; працездатність; емоційна стійкість; комунікабельність.
Навички та знання
Тваринник – це фахівець, який має знати: основи зоології, стандарти порід, правила утримання та особливості поведінки різних видів тварин. Також він знає основні вимоги зоогігієни, методи дезінфекції приміщень, де утримують тварин, Тваринник повинен вміти: надавати ветеринарну допомогу тварині у разі потреби, експлуатувати обладнання для зважування знятих з відгодівлі тварин, визначати якість кормів, розробляти заходи, що мають на меті підвищення виробничих показників тваринництва.
Перспективи та кар'єра
Місцем роботи тваринника є: агрокомплекси, агрофірми, фермерські господарства, розплідники та ін. Перспективи просування кар'єрними сходами у зазначеній професії мінімальні. Претендувати на керівну посаду можна буде після отримання додаткової освіти. Заробітна плата такого фахівця залежить від місця його роботи та регіону. Найчастіше дохід у новачків невисокий. Тваринник може зайнятися комерційним розведенням тварин, отримуючи при цьому добрий прибуток.